Українська народна казка "Лісова школа"

1. Вислови.

Вчення і труд поруч ідуть. {Українська народна приказка.)

Не помиляється той, хто нічого не робить. (Латинська мудрість.)

Вчений іде, а неук слідом спотикається. (Українська народна приказка.)

Згаяного часу конем не здоженеш. (Українська народна приказка.)

Без муки немає науки. (Українська народна приказка.)

Чого навчився, того за плечима не носити. (Українська народна приказка.)

Чого Івась не навчиться, того й Іван не буде знати. (Українська народна приказка.)

Коріння навчання гірке, зате плід його солодкий. (Французька народна приказка.)

Не кажи «не вмію», а кажи «навчуся». (Українська народна приказка.)

Вік живи — вік учись. (Українська народна приказка.)

Мудрий ніхто не вродився, а навчився. (Українська народна приказка.)

Пташка красна пір’ям, а людина — знаннями. (Українська народна приказка.)

2. Вірш «Лінь»

Наче тінь,

приросла до мене

лінь!

Я хотів уроки вчити —

адже в мене

стільки справ!

А вона шепоче:

— Вітю,

взяв би краще —

та поспав...

Суперечок не терплю!

Що поробиш?

Ліг — та сплю...

Вранці —

протираю очі:

ех, зарядочку б зробить!

Раптом чую —

лінь шепоче:

— Та навіщо це


тобі?!

Як тут

виберешся з ліжка?

Що зробив я?

Знову влігся...

Ну а вчора...

Ну а вчора —

навіть

соромно згадать! —

жовтенятські класні

збори довелося прогулять.

Ні, я спершу

йшов туди

радісно й охоче.

Раптом чую:

— Не ходи-и-и...—

клята лінь шепоче!

Як боротись —

невідомо.

Здався я,

пішов додому...

Став сумним я

і товстим —

тільки й справ,

що сплю чи їм,

не життя — а горе!

Навіть з хлопців

хтось гукне

у футбол пограть мене—

лінь одразу ж поруч!

І від ранку та й до ночі

щось шепоче

та шепоче...

Ех, коли б не вуха —

хто б її

послухав!

Костецький Анатолій

3. Українська народна казка «Лісова школа»

Царю лісових звірів Левові доповіли, що його підлеглі звірі нікого не слухають, в лісі бешкетують, б’ються, ображають малюків, ловлять птахів, обривають їм хвости. Лев скликав свій народ, запросив всіх. Прийшли ведмеді, вовки, кози, свині, лисиці, корови, коні, вівці.

От вони вирішили організувати і відкрити в лісі школу для звірів. Директором школи вибрали лева, завідуючим господарства школи призначили вовка, а лисичку — вихователькою. Сторожем — бабая. Послали сороку, щоб вона оголосила всім звірям, щоб їхні дітки прийшли рано до школи до великого пенька посередині лісу.

Настав ранок, з усіх куточків лісу почали сходитися звірі — тата і мами з малими своїми дітками. Першою прийшла свиня з поросятами, а їх було аж 8 штук, за свинею прибігла коза з козенятами, корова з двома телятами, кицька з котенятами, собачки, овечки та багато інших звірів.

Тут лисичка-вихователька всіх поділила на групи: перша група — це телята, лошата, козенята, а друга група — це маленькі звірята, цуцики, котенята, лисенята, пацюки (щурі) мишенята.

Вчителями були дорослі великі кози, корови, коні, кроти, вовки, собаки. Вихователями були лисиці, куниці, білки, вони вчили звіря гратися, ховатися, битися, займатися фізкультурою, рити нірки, плавати в річці. Отак вони вчилися цілий рік, а в кінці року розбігалися по домівках. А вдома вони навчали своїх сестричок і братиків. А ви хочете побачити, як вони граються? То тихенько ввечері вийдіть і подивіться.

От добре, що вони вчилися в лісовій школі. Вони навчилися, як жити самому, як добувати собі їжу і як дружити. Дружба — це велика сила, яка зберігає життя.

Як весна літо зустрічала

1. Загадки

В небі ластівка летить,

З вітром листя шелестить,

Воду п’є лелека.

Сонце палить. Спека.

Дозріває жито.

Яка пора?

(Літо)

Полуничку у сметанці

Приготуємо ми вранці.

Літо бавиться в дворі,

Знов кусають комарі! (Червень)

Липи квіточками вбрались,

Віддавати цвіт зібрались

Покупатись кличе річка,

Тепла в ній уже водичка! (Липень)

Дині, гарбузи, томати:

Смакувати, смакувати…

От і літечка кінець,

Осінь йде вже навпростець. (Серпень)

2. Прикмети

Літній день рік годує.

Сонечко пригріє — все дозріє.

Сонце світить крізь дощ — на зміну погоди.

Сіль відсиріла — на дощ.

Влітку вдосвіта маленький дощик — буде гарна погода.

Чим рясніша роса, тим жаркішим буде завтрашній день.

Яскрава райдуга — на бурю.

Копай криницю на щавелевому місці — вода з’явиться.

Сонце сідає в туман — чекай дощу.

Яскраво горять світлячки — на гарну погоду.

3. В.Сухомлинський «Яблунька і Літо»

4. Солтис-Смирнова Марія Петрівна «Як весна літо зустрічала»

Земля, господарюючи на землі, добре працювала.

Молода господиня і лід на водоймах розтопила, і матінку-землю дощами напоїла, щоб трава зазеленіла. Прикрасила дерева і кущі листочками, одягла на них квіткові віночки…

Ну зовсім до приходу брата Літа підготувалась.

А,щоб він поспішив, ще й Грім з Блискавкою за послів додому відправила.

Почав наймолодший брат збиратися в дорогу – одягнув на русяве волосся солом’яного бриля, перекинув через плече легеньку торбину і вирушив у дорогу.

Де-не-де по дорозі Літечку чулись маївки, то там, то тут діти збирали в полі квіти, щоб прикрасити рідну домівку. Всюди Літу зустрічались щасливі люди, веселі звірятка у лісі, над полями літали різнобарвні метелики і працьовиті бджілки.

Весна вийшла назустріч братові.

Ні,вона не збиралась так швидко покинути землю, просто хотіла показати Літу красу, що була довкола.

Вони разом пройшлися полями, де густо зеленіли зернові та овочі, прогулялись лісами, оглядаючи ягідники та грибні місця, заглядаючи до садів, де, мов наречені, стояли заквітчані дерева.

- Добра робота, сестронько. Тепер і мені пора вже працювати.

Весна посміхнулась і поволі пішла геть. Її господарювання на землі закінчилось.

5. Т.Коломієць «Червень»

Ходить літо

Білим світом

Від двора і до двора,

А за літом —

Червень слідом

Спілі ягоди збира.

І солодкі, і червоні

Обриває тут і там,

Не сороці, не вороні –

Куштувать дає шпакам.

– Ну, які вони? – питає. –

Чи сподобались, чи ні?

І збирає-вибирає

Найспіліші та смачні

У найбільший козубок

Для малят, для пташок,

Запашні та соковиті –

Щедрим сонечком налиті.

Казка "Ріпка"

1. Загадки

На городі виростала,

Сили набирала,

Непомітно, дуже швидко,

Великою стала.

Став тут дід усіх гукати

Та красуню рвати.

А цю казку, діти, ви

Встигли відгадати? («Ріпка»)

Ще голубонька рідненька –

Добра, мила і старенька.

Я ніколи не журюся,

Бо у мене є … (бабуся)

Сивий, мудрий і поважний.

Заклопотаний, відважний.

Всього я в житті навчусь,

Бо зі мною мій … (дідусь)

І ввечері, і зранку

Вартую я на ґанку.

І кусаю, і гарчу-

В дім чужих не пропущу.

(Собака)

В хаті я мишей ганяю,

Вуса ще з дитинства маю,

Лапками чешусь щодня.

Я пухнасте _ _ _ _ _ _.

(Кошеня)

Невеличка та сіренька

В нірці мешкаю тихенько.

Уночі по хаті – нир,

Я шукаю сало й сир.

(Миша)

2. Українська народна казка «Ріпка»

Був собі дід Андрушка, а в нього баба Марушка, а в баби дочечка Мінка, а в дочки собачка Хвін-ка, а в собачки товаришка — киця Варварка, а в киці вихованка — мишка Сіроманкам

Раз весною взяв дід мотику, скопав у городі грядку велику, гною трохи наносив, грабельками підпушив, зробив пальцем дірку та й посадив ріпку.

Працював дід не марно: зійшла ріпка гарно. Щодень ішов дід у город, набравши води повен рот, свою ріпку поливав, їй до життя охоти Додавав.

Росла дідова ріпка, росла! Зразу така, як мишка, була, потім як кулак, потім як буряк, потім як два, а нарешті стала така, як дідова голова. Тішиться дід, аж не знає, де стати. «Час,— каже,— нашу ріпку рвати».

Пішов він на город — ГУР, ГУР! Узяв ріпку за зелений чуб; тягне руками, вперся ногами, мучився, потів увесь день, а ріпка сидить у землі, як пень.

Кличе він бабу Марунку: «Ходи, бабусю, не лежи, мені ріпку вирвати поможи!»

Пішли вони на город — ГУР, ГУР! Узяв дід ріпку за чуб, баба діда за плече. Смикає дід ріпку за гичку, смикає баба діда за сорочку, працюють руками, упираються ногами — промучились увесь день, а ріпка сидить у землі, як пень. .

Кличе баба дочку Міну: «Ходи, доню, не біжи, нам ріпку вирвати поможи!»

Пішли вони на город — ГУР, ГУР! Узяв дід ріпку за чуб, баба діда за сорочку, дочка бабу за торочку — тягнуть руками, упираються ногами, промучились увесь день, а ріпка сидить у землі, як пень.

Кличе дочка собачку Вінку: «Ходи, Хвіночко, не біжи, нам ріпку вирвати поможи!»

Пішли вони на город — гуп, гуп! Узяв дід ріпку за чуб, баба діда за сорочку, дочка бабу за торочку, собачка дочку за спідничку — тягнуть руками, упираються ногами, промучились увесь день, а ріпка сидить у землі, як пень.

Кличе собачка кицю Варварку: «Ходи, Варварко, не лежи, нам ріпку вирвати поможи!»

Пішли вони на город — гуп, гуп! Узяв дід ріпку за чуб, баба діда за сорочку, дочка бабу за торочку, собачка дочку за спідничку, киця собачку за хвостик. Тягнуть і руками, і зубами, упираються ногами; промучились увесь день, а ріпка сидить у землі, як пень.

Кличе киця мишку Сіроманку: «Ходи, Ірочко, не біжи, нам ріпку вирвати поможи!»

Пішли вони на город — ГУР, ГУР! Узяв дід ріпку за чуб, баба діда за сорочку, дочка бабу за торочку, собачка дочку за спідничку, киця собачку за хвостик, мишка кицю за лапку — як потягли, як потягли, так і покотилися.

Упала ріпка на діда Андрушку, дід на бабу Марушку, баба на дочку Мінку, дочка на собачку Хвінку, собачка на кицю Варварку, а мишка — шусть у шпарку.

3. Дидактична гра"Знайди героїв казки "Ріпка".

Діти, перед вами картки, на яких зображені герої знайомих казок. Вам потрібно швидко вибрати ті з них, на яких зображені герої казки "Ріпка". (Діти по одному вибирають картки і відкладають їх в сторону).»

4. Дидактична гра "Розкажи казку по ланцюжку".

Сьогодні ми будемо вчитися розповідати казку "Ріпка" по ланцюжку. Для цього вам потрібно буде вибрати картку, на якій зображено початок казки, повернутися обличчям до решти дітей, показати картинку і почати розповідати перший уривок з казки. Після того, як ця дитина завершить свій уривок, другий дитина знаходить наступну картку, виходить, теж повертається обличчям до решти дітей, і продовжує казку, і так до кінця.

Будьте уважні: ви повинні жодного разу не помилитися при розповіді казки і вибудувати правильний ланцюжок, в якому всі герої повинні бути розташовані в правильній послідовності.

5. Прислів’я

Один в полі не воїн.

Скінчив діло - гуляй сміло.

Бджолка мала, а й та працює.

В умілого й долото рибу ловить.

Не взявшись за сокиру, хати не зробиш.

В.Сухомлинський «Як Котові соромно стало»

1.Загадки

 Хто з хвостиком і з вушками,

В кого лапки з подушками?

Як ступа, ніхто не чує,

Тихо крадучись, полює.

І маленькі сірі мишки

Утікають геть від...

(Кішки)

Маленький хлопчик у сірій свитинці

По дворах стрибає, крихти збирає.

(Горобець)

2. В.Сухомлинський «Як Котові соромно стало»

Вийшов кіт на поріг. Мружиться від ясного сонечка. Раптом чує — горобці зацвірінькали. Принишк кіт, насторожився. Тихенько почав пробиратися до паркана. А там сидять горобці.

Підповз аж до паркана та як стрибне. Хотів горобця схопити. А горобчик — пурх та й утік. Кіт перелетів через паркан та в калюжу й упав. Вискочив мокрий, брудний.

Іде кіт додому. Соромно йому. А горобці позліталися з усього подвір'я, літають над невдахою і цвірінькають. То вони сміються з кота.

3. Дидактична гра «Хороший – поганий».

У грі передбачається виявити позитивні та негативні риси характерів героїв, оцінити вчинки. За що можна було б похвалити кота?

4. Прислів’я

Без вірного друга велика туга.

Були б пиріжки — будуть і дружки.

Друзі пізнаються в біді.

Друзі — це злодії часу.

Дружба — найбільший скарб.

Дружба родиться в біді, а гартується в труді.

Дружба — як дзеркало: розіб'єш, не складеш.