Українська народна казка "Лісова школа"

1. Вислови.

Вчення і труд поруч ідуть. {Українська народна приказка.)

Не помиляється той, хто нічого не робить. (Латинська мудрість.)

Вчений іде, а неук слідом спотикається. (Українська народна приказка.)

Згаяного часу конем не здоженеш. (Українська народна приказка.)

Без муки немає науки. (Українська народна приказка.)

Чого навчився, того за плечима не носити. (Українська народна приказка.)

Чого Івась не навчиться, того й Іван не буде знати. (Українська народна приказка.)

Коріння навчання гірке, зате плід його солодкий. (Французька народна приказка.)

Не кажи «не вмію», а кажи «навчуся». (Українська народна приказка.)

Вік живи — вік учись. (Українська народна приказка.)

Мудрий ніхто не вродився, а навчився. (Українська народна приказка.)

Пташка красна пір’ям, а людина — знаннями. (Українська народна приказка.)

2. Вірш «Лінь»

Наче тінь,

приросла до мене

лінь!

Я хотів уроки вчити —

адже в мене

стільки справ!

А вона шепоче:

— Вітю,

взяв би краще —

та поспав...

Суперечок не терплю!

Що поробиш?

Ліг — та сплю...

Вранці —

протираю очі:

ех, зарядочку б зробить!

Раптом чую —

лінь шепоче:

— Та навіщо це


тобі?!

Як тут

виберешся з ліжка?

Що зробив я?

Знову влігся...

Ну а вчора...

Ну а вчора —

навіть

соромно згадать! —

жовтенятські класні

збори довелося прогулять.

Ні, я спершу

йшов туди

радісно й охоче.

Раптом чую:

— Не ходи-и-и...—

клята лінь шепоче!

Як боротись —

невідомо.

Здався я,

пішов додому...

Став сумним я

і товстим —

тільки й справ,

що сплю чи їм,

не життя — а горе!

Навіть з хлопців

хтось гукне

у футбол пограть мене—

лінь одразу ж поруч!

І від ранку та й до ночі

щось шепоче

та шепоче...

Ех, коли б не вуха —

хто б її

послухав!

Костецький Анатолій

3. Українська народна казка «Лісова школа»

Царю лісових звірів Левові доповіли, що його підлеглі звірі нікого не слухають, в лісі бешкетують, б’ються, ображають малюків, ловлять птахів, обривають їм хвости. Лев скликав свій народ, запросив всіх. Прийшли ведмеді, вовки, кози, свині, лисиці, корови, коні, вівці.

От вони вирішили організувати і відкрити в лісі школу для звірів. Директором школи вибрали лева, завідуючим господарства школи призначили вовка, а лисичку — вихователькою. Сторожем — бабая. Послали сороку, щоб вона оголосила всім звірям, щоб їхні дітки прийшли рано до школи до великого пенька посередині лісу.

Настав ранок, з усіх куточків лісу почали сходитися звірі — тата і мами з малими своїми дітками. Першою прийшла свиня з поросятами, а їх було аж 8 штук, за свинею прибігла коза з козенятами, корова з двома телятами, кицька з котенятами, собачки, овечки та багато інших звірів.

Тут лисичка-вихователька всіх поділила на групи: перша група — це телята, лошата, козенята, а друга група — це маленькі звірята, цуцики, котенята, лисенята, пацюки (щурі) мишенята.

Вчителями були дорослі великі кози, корови, коні, кроти, вовки, собаки. Вихователями були лисиці, куниці, білки, вони вчили звіря гратися, ховатися, битися, займатися фізкультурою, рити нірки, плавати в річці. Отак вони вчилися цілий рік, а в кінці року розбігалися по домівках. А вдома вони навчали своїх сестричок і братиків. А ви хочете побачити, як вони граються? То тихенько ввечері вийдіть і подивіться.

От добре, що вони вчилися в лісовій школі. Вони навчилися, як жити самому, як добувати собі їжу і як дружити. Дружба — це велика сила, яка зберігає життя.