Зайчик і Весна

1. Загадки

Все у зелені довкола:

Пасовища, ліс і поле.

Мчать струмочки до ріки,

Ліплять гнізда ластівки,

І в сороки новина, -

Облетіла всіх вона,

Сповіщаючи: - …

(Весна)

Промінчик лагідно всміхнувся,

У лісі пролісок проснувся.

Все прокидається від сну,

Стрічає дівчину-Весну. (Березень)

Квітнуть вишні, абрикоси,

Зеленіють верби коси...

...і зайчик сонячний сміється,

Бо теплий дощик з неба ллється. (Квітень)

П’ятим в році він приходить,

Із лепехою заходить.

У весни - останній він,

Далі - літа чути дзвін! (Травень)

2. Прикмети весни

Травнева роса краща од вівса.

Весною вода — влітку трава.

Весною чути, як трава росте.

Грак на горі — весна на дворі.

Весна відмикає, дерева й води.

Ранній переліт жайворонків — на теплу весну.

Соловейко затьохкав вода почала спадати.

Доки талий сніг боки не підмочить ведмідь з барлогу не вискочить.

3. Зайчик і весна (Українська народна казка Полтавщини)

Був гарний, погожий день. Маленький зайчик сидів під кущиком і дивився на свій старенький кожушок.

— Ой горе мені, — плакав бідолашний, — сніг розстав, ніде заховатися, скрізь видно мій білий кожушок.

Ласкаве сонечко побачило заплакане зайченя, витерло йому промінчиком слізки і пообіцяло допомогти. Воно звернулося до весни. Уважно вислухала вона сонечко і вирушила на пошуки зайчика. Де проходила, там зеленіла трава, розквітали дерева, щебетали пташки. Усе раділо Весні-чарівниці.

Нещасне зайченятко, яке сиділо під кущиком на купці сірого снігу, раптом із жахом побачило, як останній сніг розтанув, і навколо нього розцвіли проліски. Тремтячий зайчик підвів голову і помітив дівчину незвичайної вроди. Вона була одягнена в шати з прекрасних квітів. Вітер грався її русявим волоссям, а пташки співали для неї найкращих пісень.

— Ти хто? — зачаровано запитав зайчик.

— Я — весна, — лагідно відповіла дівчина, — сонечко розповідало про твою біду. Ось дивись. Це тобі.

Вона простягнула йому гарненький сірий кожушок.

— Дякую тобі, Весно! — закричав зайчик. — Тепер ніхто не побачить мене серед кущів!

Одягнувши нового кожушка, щасливий зайчик зник у лісі. А весна-чарівниця помандрувала далі, даруючи всім радість і втіху.

4. Веснянки

Подоляночка

            Десь тут була подоляночка,

            Десь тут була молодесенька,

            Тут вона впала,

            До землі припала,

            Сім літ не вмивалась,

            Бо води не мала.

            - Устань, устань, подоляночко,

            Устань, устань, молодесенька,

            Умий личко так, як скляночку,

            Утрись, утрись шовковим рушником

            Та візьмися в боки,

            Покажи нам скоки,

            Біжи до Дунаю,

            Бери ту, що скраю.

  

  Благослови, мати     

            Благослови, мати,

            Весну закликати!

            Весну закликати,

            Зиму проводжати!

            Весну закликати,

            Зиму проводжати!

            Зимочка - в возочку,

            Літечко - в човничку.