Українська народна казка "Про добро та зло"

1. Дидактична гра «Як почуваєшся?»

Моральний розвиток: формувати розу­міння впливу вчинків на почуття оточуючих.

Вихователь пропонує до розгляду та ана­лізу малюнки, на яких зображено проблемні ситуації. На малюнках відсутні обличчя у деяких персонажів. Вихователь пропонує ді­тям описати ситуацію на малюнку та почуття персонажів.

2. Дидактична гра «Чарівна пір’їнка»

Моральний розвиток: учити аналізувати та оцінювати свої вчинки.

Діти утворюють коло. Вихователь дає ко­льорову пір’їнку комусь із дітей. Дитина, яка отримала пір’їнку, розповідає про свій доб­рий вчинок і передає її іншій дитині.

3. Прислів’я, приказки

Не встояти худу проти добра.

 Злий плаче від заздрості, добрий чоловік – з жалю.

 Добра голова все село прогодує, а погана і себе в труну зажене.

 Життя дано на добрі справи.

 Краса до вечора, а доброта навіки.

 Хто добро чинить, того Бог простить.

4. Українська народна казка «Про добро та зло»

В одному селі жили собі чоловік і жінка і було в них три дочки. Старшу звали Рябуша, меншу — Копуша, а найменшу — Веселуша. Росли дівчата і не ладили між собою, особливо дві старші з меншою, бо була та весела, добра і красивіша за них.

От якось пішли вони разом купатись на річку. І їх побачив річковий царевич, в якого під водою було своє багате царство. А сам він, коли під водою, то молодий красивий парубок, а коли вийде з води, то стає великим золотим вужем.

Ось понравилась йому дуже найменша із сестер Веселуша. Захотів він її забрать собі у царство і ожениця на їй. Коли ті купались, підкрався до одежі дівчат і украв одіж Веселуші.

Коли дівчата вийшли із води, то старші посміялись із біди Веселуші та й бросили її саму на березі, а самі пішли додому. Тоді виліз Золотий Вуж із кущів і оддав її одіж. А ще сказав хто він і що хоче на їй жениця. А дівчина плаче, не хоче. Почав дарити він їй золото, серебро, а та ні в яку. А коли показав себе, який він справді є красивий, то Веселуша і согласилась.

Жили вони у своєму царстві дуже багато, у великій любові та великих багацтвах. Ось колись Веселуша дуже скучила за своїми рідними та й стала просиця їх одвідать. її милий розрішив. Дав їй дорогі дарунки для рідних і провів із свого царства на берег.

Веселуша принесла свої дари сестрам і батькам, стала розказувать, як їй хорошо живеця із мужем. Тоді, коли нагостювалась, пішла до берега і стала гукать:

— Уже, уже, прийди до мене, мій муже!

І виплив із води Золотий Вуж та й забрав її у царство. Так Веселуша ходила іще скількись там разів до рідних у гості. А якось вернулась до берега і гукнула свого мужа-ужа, а він все не йде та й не йде. Аж тут побачила у траві порубане тіло свого мужа і догадалась, шо то її сестри убили його із великої зависті за щастя Веселуші.

Заплакала дівчина, заридала. І стали сльози на рани вужа литися, і воскресили вони його. І знову стали вони жити щасливо, батьків до себе забрали. А сестер самих оставили, так ті від злості і померли. Бо злі люди щасливими не бувають.